Метапредметний підхід до сучасної освіти

Метапредметний підхід

Метапредметність передбачає відхід від традиційного змісту предметів. Метапредметний підхід передбачає, що дитина не тільки опановує систему знань, але освоює універсальні способи дій, і з їх допомогою зможе сама добувати інформацію про світ. Метапредметність пов’язана з інтеграцією, але не за рахунок асоціативного поєдання матеріалу (як співу з читанням), а за рахунок того, що освоюються універсальні принципи і загальні універсальні стратегії пізнання. Гостра необхідність впровадження метапредметного підходу в масову освітню практику пов'язана з тим, що традиційні засоби і способи педагогічної роботи не дозволяють зробити навчання в школі адекватним рівню розвитку інших практичних сфер, в першу чергу промисловості.

Ідея метапредметності не нова, у нашій країні вона існувала з 1918 року. Ці ідеї відображені в «Основних положеннях єдиної трудової школи» і називалися тоді методом проектів. Відразу після революції мали місце спроби відійти від класичної системи освіти, що склалася в Російській імперії, відкинути те, що нагадувало колишні порядки. Метапредметне навчання поділялося на щаблі; так, на першій ступені - наймолодшій - з дітьми просто проводили прогулянки, розмовляли, давали їм цілісне уявлення про навколишній світ. На старших ступенях навчання з дітьми проводили екскурсії, диспути, суперечки. Цей час також знаменитий тим, що тодішня школа, по суті, відмовилася від традиційних підручників, замінюючи їх розсипними. У 1930 році, як ви знаєте, був введений всеобуч, а в 1932 році метод проектів жорстко засудили. Радянська школа повернулася до дореволюційної методики, в основі якої лежало предметне навчання. Сьогодні ми говоримо про метапредметний підхід і метапредметні результати навчання у зв'язку з формуванням універсальних навчальних дій як власне психологічної складової фундаментального ядра освіти.

 Метапредметні технології створюються для того, щоб почати культивувати інший тип свідомості і учнів, і вчителя, який не обмежується знаннями з одного навчального предмета, а працює з взаємозв'язками знань у кожній з дисциплін. Це відбувається завдяки тому, що на метапредметних та навчальних заняттях з використанням елементів метапредметних технологій відбувається виведення вчителя і учня до надпредметних основ, якими є сама діяльність учня і педагога. Під результатом метапредметного навчання маються на увазі формування навичок здійснювати універсальні навчальні дії. Значно зручніше і правильніше розглядати як метапредметний результат навчання рівень розвитку базових здібностей учнів: мислення, розуміння, комунікації, рефлексії, дії. Цей освітній результат є універсальним і дозволяє зіставляти результати навчання в будь-яких освітніх системах. Включення дитини в різні типи діяльності пов'язано з аналізом своєрідних способів дії кожної конкретної дитини, що створює умови для її особистісного зростання.

Метапредмети потрібні, по-перше, з точки зору розвитку мислення і професіоналізму самого педагога. Кожен педагог-предметник повинен прагнути стати поліпредметником, метапредметником, тобто при реалізації нових освітніх стандартів потрібно, щоб змінився сам учитель, його менталітет.